Сергій Сільченко: Енергосервіс в Україні – кому насправді це потрібно?

Sorry, this entry is only available in Англійська For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

ilf_silchenko-up

2015 рік ознаменувався для України легалізацією механізму енергетичного сервісу. Втім, ринок не отримав універсального правового інструменту для широкого його впровадження в економіці держави. Ключову увагу приділено бюджетній сфері та державному сектору економіки, про що свідчить зміст Закону № 327-VIII від 09.04.2015 р. «Про запровадження нових інвестиційних можливостей, гарантування прав і законних інтересів суб’єктів підприємницької діяльності для проведення масштабної енергомодернізації».

Цей механізм працює в країнах ЄС та США більше 30-ти років. Він дозволяє енергосервісній компанії (ЕСКО) здійснити інвестиції в об’єкт замовника, спрямовані на забезпечення економії енергоресурсів і комунальних послуг. Заробити на цьому можливо за рахунок сплати замовником на користь ЕСКО 80-90 % суми зекономлених коштів протягом строку дії договору. Фактично ЕСКО може заробити набагато більше, ніж звичайна будівельна компанія, яка за договором підряду виконує аналогічні роботи.

За відсутності в країні необхідних ресурсів для проведення масштабної енергомодернізації енергосервісний контракт дає можливість замовнику без додаткової оплати зекономити частину витрат на енергоресурси впродовж дії енергосервісного договору, а після його закінчення – безоплатно отримати усе встановлене обладнання, продовжуючи економити.

За оцінками профільних експертів, впровадження енергосервісу в Україні дозволить залучити від 4 до 7 млрд. євро приватних інвестицій в проекти по забезпеченню енергоефективності бюджетної сфери. Сприяти цьому має Меморандум, укладений у травні 2016 року Державним агентством енергоефективності та енергозбереження  з місцевими органами влади 16 областей і 17 міст України. Документ передбачає, що до кінця 2016 року у кожному районі має бути укладений хоча б один енергосервісний контракт з бюджетною установою.  Станом на 1 вересня було оголошено 24 тендери на закупівлю енергосервісу в Києві, Одесі та Вінницькцій, Полтавській та Львівській областях.

Втім, потенційні інвестори є дуже обережними щодо масового вкладання інвестицій в енергосервісні проекти. За їх оцінками, ця галузь, хоч і дуже перспективна, однак характеризується суттєвими загрозами щодо неповернення інвестицій. Заважають, передусім, системні ризики.

Передусім мова йде про те, що Закон № 327-VIII розділив повноваження замовника енергосервісу (бюджетна установа) і власника його майна (місцева рада або державний орган). Вклавши ресурси і зусилля в участь у тендері, ЕСКО не має жодних гарантій того, що власник затвердить істотні умови енергосервісного контракту, надавши згоду на реалізацію проекту. Позиція місцевої ради є визначальною, тому варто міркувати над передачею функцій замовника енергосервісу саме власнику активів, а не їх балансоутримувачу.

Далі. Тендери на закупівлю енергосерсвісу з 1 серпня 2016 р. проводяться за законодавством про публічні закупівлі. Ідеологія цього закону втілюється у тому, що система ProZorro обирає переможця передусім за критерієм найменшої ціни. Але для реалізації енергосервісного проекту це не є запорукою успіху.

Замовник сплачує ЕСКО відсоток від реальної економії, тому бюджет не несе додаткових видатків на оплату послуг. Важливо забезпечити економію коштів у довгостроковій перспективі, провівши енергомодернізацію фондів. Тому для оцінки пропозицій ЕСКО використовується показник чистої приведеної вартості договору для замовника (NPV), тобто суми різниць за 20-річний період між обсягом економії бюджетних коштів та платежів на користь ЕСКО, дисконтованих на облікову ставку НБУ. Це дозволяє оцінити довгостроковий економічний ефект проекту.

Проте діючі нормативно-правові акти та програмне забезпечення ProZorro не дають можливості оцінювати NPV тендерних пропозицій.

Наступне. Енергосервісні договори розраховані на тривалий період – до 10 років, а їх укладення та виконання з боку замовника залежить від систематичного та якісного виконання функцій представників місцевих рад, профільних підрозділів виконкомів і державних адміністрацій та органів казначейства.

Треба розуміти, що протягом дії договору мінімум двічі переобираються органи місцевого самоврядування. Зміна влади на місцях часто створює ризик згортання ініціатив попередників, навіть якщо проект має реальний економічний результат: Окрім того, місцеві чиновники не розуміють механізму укладення та виконання енергосервісного договору. А консервативне сприйняття нового викликає страх і опір таким проектам.

І, насамкінець. Енергосервісні проекти є капіталомісткими. Невеликий власний капітал і дороге кредитування від українських банків унеможливлює широке впровадження енергосервісу. Для звичайної ЕСКО простіше проводити енергоаудити та розроблювати проекти енергомодернізації.

На ринку енергомодернізації в Україні поки що конкуренція відсутня. Але іншого шляху, ніж розвивати енергосервіс, у нас немає. Тому держава має усвідомити, що головними дійовими особами на ринку, які реально можуть змінити ситуацію з енергоспоживанням, є інвестори.

Серед першочергових кроків для зняття бар’єрів на шляху реалізації енергоефективних проектів, необхідно:

  • врегулювати процедури закупівлі енергосервісу в системі ProZorro із обов’язковим залученням представників електронних майданчиків до підготовки нормативно-правової бази;
  • спростити процедури укладення енергосервісного договору, мінімізувавши залежність цього процесу від політичної волі місцевих рад;
  • запровадити механізми фінансової підтримки ЕСКО-проектів в бюджетному секторі, наприклад, – за рахунок державного фонду енергоефективності;
  • провести активну інформаційну компанію на місцях для роз’яснення чиновникам усіх рівнів переваг енергосервісу та його правового механізму на усіх етапах проекту.

Інвестор потребує сприятливих умов для ведення бізнесу. Це і доступ до потенційно привабливих об’єктів, і спрощення процедури укладення та виконання енергосервісних договорів. А найголовніше – має бути створений ефективний механізм захисту інвестицій та гарантій їх повернення у разі порушення замовником умов контакту. Потрібно не лише дати можливість звертатися до суду, а забезпечити реальне виконання судових рішень шляхом списання коштів з казначейських рахунків.

Сергій Сільченко, партнер ЮФ ILF

Іван Бондарчук, юрист ЮФ ILF